Українська العربية English Français ქართული Deutsch Русский Español
Понеділок, травня 20, 2019
Середа, 13 лютого 2019 14:37

Щоденник, обпалений війною

Написано
Оценіть статтю
(2 votes)

За час, що воїн-інтернаціоналіст Володимир Дем’янчук служив в Демократичній Республіці Афганістан, з ним завжди був його щоденник, куди він записував свої відверті думки, все те, що найбільше ятрило його душу і, напевно, не тільки його. Всі ці записи без сумніву, до болі знайомі фронтовим побратимам Володимира…

«Прощавай, Союз, прощавай рідний край, не бачити нам два роки твої ліси, полей чудовий стан. Їдемо ми в далекі краї- служити в Афганістан .Союз, аеродром, вогні горять, з сумом дивимося вниз, а там рідний будинок. Летимо на півтора року в Афган, де триває війна, де свистять кулі...»

xcvnc

Свою службу бучанець Володимир Дем’янчук розпочав у місті Кушці. І слова з відомого солдатського вислову «Далі Кушки не пошлють, менше взводу не дадуть» були вже неактуальні. В учебці новоприбулим молодим бійцям дали зрозуміти, що на них покладена велика місія – виконувати інтернаціональний обов’язок.

Афган – це червоний сніг,

Афган-це постріл у спину,

Афган, будь ти проклятий на вік

І цим ми зобов’язані Аміну…

Перші кроки на афганській землі дуже нагадували Володимиру фільм «9 рота», який він дивився після повернення в Союз. Хтось співчував, хтось шукав земляків, хтось з дембелів радив молодим солдатам зашморг на шию накидувати…

Той, хто був в Афгані, нехай гордиться, хто не був, нехай радіє…

Перші враження від бойових дій – начебто у кіно знімаєшся. Але за кілька хвилин починаєш усвідомлювати – це не фільм, а справжня війна. Було моторошно на душі, коли фонтан куль летів у твою сторону.

Price UA

І ти починаєш усвідомлювати, це не фільм, де епізод можна перезнімати по кілька разів – це реальна дійсність з людськими жертвами…

Хто бачив трупи на снігу

А не кольорові фантики

Хто бачив обличчя моджахедів,

Тому не до романтики

vzfv

Мінометний розрахунок, був інтернаціональний: сержант Ісламов з Середньої Азії, Кириченко з Росії, Дем’янчук з України. Всю службу вони дружили і підтримували один одного. В одному з боїв Володимир врятував життя своєму командиру. Це трапилося під час бойового супроводження автоколони в провінції Ургун.

Військові автоколони обов’язково супроводжували мінометники, розташовані на вантажівці ГАЗ-66. Колона везла гуманітарну допомогу місцевим жителям. Духи напали зненацька. Розпочався бій. Наш мінометний розрахунок опинився у полі обстрілу нападників. В один з моментів Володимир помітив як в бік командира летить міна. Якимось дивом зумів відштовхнути його і вони разом опинилися в безпечному місці.

dehaedyhА миттю пізніше на тому місці стався вибух…

З сумом у голосі Демянчук згадує інший випадок, який правда трапився він не під час бойових дій, а з причини природніх явищ. Але легше від цього на душі не стає. Дощі підтопили землянку і землею було завалено трьох солдат. Двох Володимир встиг відкопати разом зі своїми товаришами, а життя третьому так і не вдалося врятувати. Скільки років минуло з того часу, а душа й досі неспокійна, що так втратили людину…

Радуйся кожному прожитому дню, навіть коли на очах сльози…

На війні пізнаєш справжню ціну життя. Особливо коли тобі по 18-20 років. І так хочеться жити і повернутися живим, до своїх рідних та друзів. До найріднішої людини на світі – своєї мами!

bzdhd

Мати, мила, рідна моя! Ти мене вибач, будь, ласка, за ті страждання, що інколи я тобі приносив. Лише тут, в Афгані я зрозумів, що таке справжня материнська любов та доброта. Шкода, що саме це я зрозумів саме тут, в Афгані, а не вдома. Тепер я дуже часто згадую те, що ти для мене робила і робиш, рідна мати…

Все життя чекатиме на тебе лише одна жінка – це твоя Мати.

Минув рік як, Володимир виконував свій інтернаціональний обов’язок. А про це навіть і не здогадувалися його батьки. Він, наскільки це було можливим, приховував справжнє місце своєї служби. За попередньою домовленістю з рідною сестрою та одним своїм другом вирішили, що сестрі писатиме правду, про яку вона не повідомлятиме батькам. А інший лист з підписаним звичайним радянським конвертом, адресувався вже батькам, в якому запевняв, що служить у Союзі і у нього все гаразд. Про правду батьки дізналися пізніше.

Хто був студентом, той знає, що таке юність, той хто був в Афгані, знає, що таке життя…

 

vxzdg123

 

 

 

KredoBank [CPS] UA

Читано 238 раз
Опубліковано в ПЕРСОНАЛІЇ
Незалежний інформаційно-аналітичний інтернет портал. Автори статей на нашому порталі висловлюють свої власні умовиводи і висновки, виходячи з наявною в них інформацією.

Зв'язатися з нами: obyektiv.nost@gmail.com Зателефонуйте:+380962221164